Матері в молитві при храмі Преображення ГНІХ
Миряни, як учасники служби Христа – Священика, Пророка і Володаря, мають свою активну частку в житті і дії Церкви. Їхня діяльність в церковних громадах є така конечна, що без неї навіть пастирський апостолят часто не може досягнути свого повного успіху. Бо миряни справді апостольського духа, на взір тих мужів і жінок, які спомагали Павла в проповіді Євангелії (пор. Діян. 18,18.26; Рим. 16,3), доповняють те, що їхнім братам недостає, та відсвіжують духа і пастирів і решти віруючого народу (1 Кор.16,17-18), - такими словами визначає другий Ватиканський Собор місію і завдання усіх членів Христової Церкви, зобов’язує кожну охрещену людину, збудовану Духом Святим у вірі, любові і надії, з особливою відповідальністю ставитись до свого призначення. Всяке призначення є дароване Богом кожній людині зокрема і тільки в ньому людина може найкраще себе проявити. Свою діяльність, навіть найпростішу, як у Церкві так і в суспільстві, християнин зобов’язаний виконувати на благо людей і на збудування Церкви у спільності з братами в Христі, а передовсім – з своїми пастирями. « Їм, пастирям, належить судити про їхню правдиву природу і впорядкований ужиток… щоб усе перевіряти й держатися того, що добре» - постановляє Собор у декреті про апостолят мирян.
Свого часу гарно сказав про мирян Cвятіший отець Пій XII, папа Римський: «Миряни перебувають на фронтовій лінії життя Церкви, і саме через них вона є життєдайною основою людської спільноти. Отже, вони, головно вони, повинні мати щораз то яснішу свідомість, не тільки того, що вони належать до Церкви, але що вони є Церквою…»
Початок XXI століття знаменний тим, що Церква переживає серйозні потрясіння, і тому цей час вимагає саме від мирян якнайбільшої участі у житті Церкви і її боротьбі за вижиття. До посткомуністичного релігійного невігластва на сьогоднішній час ще прилучилася нехіть і байдужість ліберального суспільства західного світу, а, власне, ці недуги висталяють вимогу перед мирянами активно включатися в потребу нової євангелізації. Першим кроком для християнина у цьому напрямку є якнайбільше отримати знань, щоб, відтак, задіяти себе і вдома, і в катехитичних осередках, і у суспільному місці, де можна проповідувати Слово Боже. Найменша пасивність, байдужість чи лінивство є великою виною перед Господом.
На даний час у суспільстві так багато сімей і окремих людей, що потребують харитативної соціальної допомоги. Тому, на сьогодні соціальна допомога потребуючим – це коник, на якому різного роду секти чи інші релігійні угрупування в’їжджають у людську свідомість і розрушують релігійну цілісність нашого народу. Мирянам належиться з особливою відповідальністю слідкувати за соціальними проблемами тої чи іншої сімї, і старатися по мірі можливості включатися у їхні розв’язання. Не стояти осторонь соціальних проблем, вважаючи, що вони покладені на плечі держави, а використовувати всі свої можливі впливи на активізацію їх розв’язання.
Якщо ж поряд ми не зауважуємо людей, яким потрібна наша допомога,а бажання допомогти живе у серці, або нам потрібна допомога,а нас ніхто не зауважує, то найкращим виявом діяльності мирян, є їхня активна участь у парохіяльному житті. Найменші потреби і проблеми завжди розв’язуються скоріше спільно, ніж поодиноко. Відповідальність за свій стан, визначеність зі своїм місцем у Христовій Церкві, приходить до людини-християнина через спільну молитву. Активізується така молитва в окремих угрупуваннях, які конкретизують свою молитву з особовим і спільним наміренням, яка впирається на слова Христові: «Де два, або три зібрані в Моє ім’я –Я є серед вас». Добре, коли такої науки набирається людина у своєму сімейному колі. Коли ж сталося інакше, і людина терпить якусь незручність, її чекають у невеликих церковних спільнотах – живих духовних спільнотах, де вірні можуть набути потрібні релігійні знання, поділитися своєю радістю і бідами, послужити потребуючим, і практикуючи милосердя, самим його одержати.
Серед різноманітних мирянських угрупувань і рухів, що на сьогоднішній час існують у Католицькій Церкві, належне місце заслуговує і рух «Матері в молитві».
Будучи одним з рухів, що об’єднані в спільноту «Утіха», має свій центральний осідок в Севенуоксі у Англії. На теренах України існує з благословення Патріарха зокрема, та кожного правлячого архієрея на своїй території Української Греко-Католицької Церкви. У парохії утворюється з благословення пароха, а парох, якщо не сам стає духівником, то призначає зі своїх помічників духівника для цього зібрання.
Членом руху « Матері в молитві» може стати кожна жінка, серце якої віддане дітям, через молитву у спільноті. Мова про матерів як в біологічному так і в духовному розумінні. Так як серед членкинь бувають особи, обтяжені складними життєвими ситуаціями, і їм конечною буде потреба ділитися своїми переживаннями на зустрічах, тому в спільноті повинно бути від двох до восьми жінок. Можуть бути і винятки щодо збільшення чисельності в спільноті.
Провідником такої групи є глибоко віруюча особа, що живе практикуючим християнським життям, активна помічниця у житті парохії, що втішається благочестивим сімейним життям. Сама є членом руху. У спільноті таку особу називають слугинею.
Метою руху є щоденна молитва заступництва за потребуючих Божої ласки, та підтримки його членкинь а також щоденна молитва за спільноту. Суть молитви базується на словах Спасителя – щоб ніхто з них не був загублений. В дусі молитви – вираз повного довір’я Творцеві та повне підпорядкування волі Отця.
На кожній зустрічі групи члени дотримуються двох правил:
- не дають порад жодній особі стосовно її проблем, а лише вислуховують її, а потім спокійно пропонують разом помолитися і віддати ці проблеми Богові; (місія «Матерів у молитві» - на 100 % все поручають Богові);
- слугиня ( керівник) інформує усіх зібраних у групі про те, що всі озвучені проблеми в час молитовної зустрічі повинні залишатися конфіденційними.
При своїх зібраннях члени спільноти «Матері в молитві» користуються молитовником, який укладений літургійною комісією УГКЦ. До цього молитовного правила заборонено додавати інші молитовні практики.
Рух «Матері в молитві» є над конфесійний. Тому кожний член спільноти повинен бути делікатним у ставленні до тих членів Руху, які належать до інших конфесій.
Нагадую своїм парохіянам і прихожанам, що на пропозицію утворити при нашій парохії такий Рух, члени парохії відгукнулися позитивно. Спільно попросили стати координатором цієї справи в парохії нашу парохіянку п. Оксану Березу. Контактний телефон, яким можна заявити про своє бажання прилучитися до цього Руху – 0978042421.
Перша зустріч планується на 1 вересня о 16.00 годині.
Чекаємо від Вас активної підтримки розвитку такого мирянського руху у парохії. Як в цілому нашому суспільстві, так і в парохії є так багато нагальних проблем, які можемо розв’язати лише за Божим благословенням. Впорядкувати домашній нелад - лише за Божим втручанням. Вимолити кращої долі для своїх дітей - лише у спільній молитовній підтримці.
Не будьмо байдужі до цієї святої справи.
Парох