Тайна Єлеопомазання

Мабуть не слід нагадувати, що як і всі інші Тайни, Тайна Єлеопомазання була установлена самим Ісусом Христом. Про це ми явно можемо прочитати у Євангелії від Марка. Читаємо “І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами…” (Мк. 6, 7), “Вони, вийшовши, проповідували покаяння і виганяли численних бісів, і намащували олією чимало хворих та оздоровляли…” (Мк. 6, 12-13). Та точніше про саму Тайну Єлеопомазання нам розповідає та научає апостол Яків, який у своєму посланні (5, 14) пише: “Як хтось із нас нездужає, нехай покличе пресвітерів Церковних і нехай вони помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє. І молитва віри спасе хворого і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустяться йому”.

На цей час є дуже поширеним розуміння Святої Тайни Єлеопомазання як останньої Тайни, але у значені тому, що той, хто її прийме повинен умерти.

Спробуємо пояснити суть цієї Тайни, а разом з тим вияснити, у чому є помилка вище згаданого розуміння.

Як у Євангелії, так і у посланні Якова ми ясно бачимо, що помазування олією відбувалося над хворими людьми. Ніде не згадується про смерть. А навіть більше, “…та оздровляли …” це слова з Євангелії, а в апостола Якова “…спасе хворого і підійме його Господь”. Як бачимо, ці слова протирічать смерті. У двох випадках сказано, що завдяки молитві над хворим та помазанням оливи хворий одужує. І що головне, одужує як від душевної хвороби, так і від тілесної. Під душевною хворобою розуміється душа, яка є обтяженою гріхом. Звісно ж, у таких випадках маємо Тайну Покаяння, але бувають такі випадки, коли вона не допомагає. Не слід зразу думати, що Тайна Покаяння у такому випадку не є потрібною. Порівняємо душу, яка потребує зовнішнього втручання для оздоровлення з людиною, яка, будучи хворою, може отримати ускладнення хвороби, і мусить лікуватися вже від іншої, набагато важчої хвороби. Ви б сказали, що тут є спільного.  А ось що. Людина, яка перебуває у грісі і занедбує його, не сповідаючися з нього, погано сповідається, або легковажно ставиться до гріха, починає втрачати душевний спокій. Натомість приходить неспокій та страх, які дають можливість доступу дияволу до такої душі. Наша душа повинна бути чистою і спокійною, як вода і у ній ми, як у дзеркалі бачимо відображення Бога. Чи зможемо ми щось побачити у неспокійній воді? Ні! Страх - це один з камінчиків, які, падаючи у воду утворюють хвилі і вода стає неспокійною і каламутною. Камінчик страху є у всіх нас, але у декого він переростає у великий камінь і тоді дуже важко такій душі самій звільнитися з-під тягару. У таких випадках людина, навіть посповідавшись, не завжди може отримати душевний спокій, адже вона є духовно слабою і дуже часто зневіреною. Тому Тайна Єлеопомазання є необхідною у таких випадках.

Та не слід забувати, що призначенням цієї Тайни є також і оздоровляти тіло від будь-якої смертельної, або важкої хвороби.

Можна сказати, “так багато сказано про душу, а про тіло лише два рядки”. Справа у тому, що причину хвороби тіла ми знаходимо також у грісі. Про цей зв'язок тілесної хвороби з гріховністю явно вказує нам Сам Спаситель у Євангелії від Марка: “І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо... Ісус, бачачи віру їх, говорить розслабленому: сину! Відпускаються тобі гріхи твої» (Мк. 2, 3, 5). Після чого розслаблений одержав зцілення. Для нашого ж зматеріалізованого розуму про це говорять і всі психологи, які наголошують на тому, що причини тілесних хворіб ми повинні шукати у своєму внутрішньому світі.

Та крім того ми повинні знати, що Тайну Єлеопомазання може приймати лише людина, яка направду має потребу цієї Тайни. Допомогти у цьому визначені може священик. Адже лікарство допомагає лише хворому, а здоровому те ж саме лікарство не потрібне, а навіть може зашкодити.

Єлеопомазання — таїнство зцілення ще й тому, що його мета і виконання в щирому здоров'ї, воно вводить людину в життя Царства Божого, у «радість і світ» Святого Духа. В Христі і через Нього усе в цьому світі: здоров'я і хвороба, радість і страждання стали шляхом, входженням у це Нове Життя, тому що перейняті у свідомості віруючого його чеканням і передчуттям.

Якщо медицина робить все для того, щоб продовжити нам життя, щоб віддалити цю грань між життям і смертю, християнство ж дивиться на смерть з іншого боку. Смерть це перехід. Це не кінець. Це початок нашої вічності. Зіпсутий світ старається нас настільки сильно прикріпити до себе, щоб нам було не тільки боляче відриватися від нього, але й страшно. Страшно тому, що ми не знаємо що там, по ту сторону. Слаба віра. Але Бог готовий нас провести. Ми шукаємо світла, щоб іти у темряві. Покладімо нашу руку у руку Господа і ступимо у темряву і побачимо, що будемо йти набагато впевненіше з Ним ніж зі світлом. Світло нам лише освітить дорогу, а Господь нас проведе і без світла. Хто з Богом той далеко від Його ворогів. А й вороги його не матимуть до нас доступу “З нами Бог, знайте народи, і піддайтесь Йому, бо з нами Бог”.

Єлеопомазання дає нам ласку без страху і у спокої ступити на цю останню дорогу у часі – до вічності.